Боротьба з простатитом - складний і досить довгий процес, який не допускає самолікування. Оскільки це захворювання здатне призвести як до патологій чоловічої репродуктивної функції, так і до серйозних збоїв у роботі інших органів і систем, всі заходи щодо встановлення діагнозу та визначення необхідної стратегії лікування повинні здійснюватися виключно лікарем-урологом. Як лікувати простатит, щоб хвороба відступила якнайшвидше, і з чого складається комплекс терапевтичних заходів?
Діагностика простатиту
Виявлення наявності простатиту у пацієнта для лікаря-уролога зазвичай не становить труднощів, і основною метою діагностичних процедур є визначення причини та форми захворювання. Деякі види обстеження можуть викликати у хворих дискомфортні або болючі відчуття, але проходження певних етапів клінічної діагностики необхідне для збирання лікарем корисної інформації:
- Первинне ректальне пальцеве дослідження та взяття секрету простати на аналіз, що визначає природу захворювання (абактеріальна чи інфекційна форми простатиту). При виявленні в біологічному матеріалі збудника інфекції проводиться тест на чутливість хвороботворної мікрофлори до антибіотиків з метою оптимізації комплексу наступних терапевтичних заходів.
- Трансабдомінальне або трансректальне УЗД-обстеження. Призначається у разі потреби, для уточнення характеристик стану передміхурової залози. Трансабдомінальне УЗД здійснюється через передню черевну стінку та не завдає дискомфорту пацієнту. Однак трансректальне дослідження простати (через пряму кишку) є хоч і помірно болючою, але більш інформативною процедурою, оскільки дозволяє визначити як параметри залози, а й її структурні зміни.
- Аналіз крові на ПСА. Перевищення у крові нормального рівня (4 нг/мл) простатоспецифічного антигену може свідчити про наявність патологічних процесів у передміхуровій залозі. Визначення показників ПСА необхідно здійснювати у процесі діагностики простатиту, а й у ході лікування захворювання з метою оцінки ефективності терапії.
Основні терапевтичні компоненти та методи лікування простатиту
Гострий простатит та загострення хронічної форми цього захворювання лікуються за аналогічними схемами. Правильно підібрана раціональна терапія передбачає повне одужання пацієнта в першому випадку і веде до його лікування або тривалої ремісії хвороби - у другому. Як лікувати простатит без шкоди для здоров'я хворого і з досягненням максимального ефекту від засобів і методик, що застосовуються, може вирішити тільки лікар-уролог, роль пацієнта в цьому процесі полягає в його строгому дотриманні всіх приписів фахівця.
Медикаментозна терапія
Лікування лікарськими препаратами лежить в основі будь-якого терапевтичного впливу на осередки запалення в передміхуровій залозі. Підбір необхідних медикаментів провадиться урологом на основі даних лабораторних аналізів та інших попередньо проведених досліджень. Спрямованість дії медикаментозної терапії включає:
- зниження у пацієнта рівня болючих відчуттів;
- нормалізацію кровообігу в передміхуровій залозі та прилеглих до неї органах;
- локалізацію та знищення збудника інфекції;
- усунення запальних реакцій та застійних явищ у простаті;
- стабілізацію імунітету, сексуальних можливостей та загального самопочуття хворого
Оптимальна дієвість медикаментозної терапії досягається за рахунок поєднання в оздоровчій програмі антибіотиків, знеболювальних засобів, протизапальних та гормональних препаратів, антидепресантів, мікроклізм та супозиторіїв.
Місцева терапія
Локальна відновлююча дія на передміхурову залозу та її запалені ділянки досягається за допомогою застосування в лікувальній програмі різних видів фізіотерапії:
- ультразвуковий фонофорез;
- трансректальна мікрохвильова гіпертермія;
- діадинамофорез;
- лазерна терапія;
- Масаж простати.
Слід зазначити, що при своїй відносній хворобливості масаж є найбільш дієвим засобом боротьби з простатитом. Завдяки таким процедурам відбувається видалення секрету з передміхурової залози, що сприяє поліпшенню кровообігу уражених тканин і підвищенню ефективності застосовуваних пацієнтом лікарських препаратів. Масаж призначається хворому під час ремісії чи стихання гострих проявів захворювання. Під час загострення простатиту процедури виключаються лікарем зі списку лікувальних заходів, оскільки можуть спричинити поширення інфекції.
Фітотерапія
Лікування фітопрепаратами призначається хворим на простатит у складі комплексної терапії. Застосування оздоровчих засобів рослинного походження можливе тривалим курсом, зважаючи на їх нешкідливий вплив на організм і низьку поширеність побічних ефектів. Фітотерапія може здійснюватися за допомогою внутрішнього та (або) зовнішнього застосування, у вигляді соків, відварів або настоїв звіробою, женьшеню, аїру болотного, барвінку малого, лопуха, кропиви та інших лікарських рослин. За хронічної форми простатиту лікар може призначити магніто-, фоно- або електрофорез фітопрепаратів.
Медикаментозні засоби у лікуванні простатиту
Курс застосування пацієнтами лікарських засобів призначається ним лікарем в індивідуальному порядку. Програма прийому антибіотиків розробляється з урахуванням наступних специфічних критеріїв:
- форма захворювання;
- вид збудника хвороби та антимікробна активність препарату;
- проникаюча здатність лікарського засобу тканини простати;
- відсутність протипоказань до прийому препарату;
- спосіб запровадження медикаментозного засобу;
- можливі побічні ефекти
За показниками ефективності лікування хронічного та гострого простатиту виділяють три основні групи антибактеріальних засобів:
- Фторхінолони. Препарати цієї групи відрізняються широким спектром дії і мають здатність до накопичення в тканинах передміхурової залози у високій концентрації; при цьому не виробляється стійкість хвороботворних бактерій до засобу, що діє. «Недолік» фторхінолонів полягає в їх можливому негативному впливі на ЦНС та ймовірності виникнення у хворих на алергічні реакції.
- Тетрацикліни. Ці лікарські препарати найбільш дієві щодо атипових патогенів, але недостатньо активні у боротьбі з кишковою паличкою та стафілококами та абсолютно неефективні щодо синьогнійної палички.
- Макроліди. Препарати групи макролідів легко проникають і активно накопичуються в тканинах залози, проте, будучи малотоксичними та дієвими у знищенні грампозитивних бактерій, вони є слабоефективними у придушенні грамнегативних бактерій.
У перші дні прийому призначених антибактеріальних препаратів хворий з діагнозом «простатит» повинен регулярно відвідувати свого лікаря. Такий захід необхідний для відстеження урологом ефективності дії антибіотиків. У разі, якщо після закінчення трьох днів лікування фахівець не зазначає у стані пацієнта видимих покращень, він здійснює заміну основного лікарського засобу. При призначенні антибіотиків лікар обов'язково враховує досвід прийому пацієнтом аналогічних препаратів, щоб унеможливити повторне призначення ліків однойменної групи.
Крім антибактеріальних та знеболювальних засобів, хворому на простатит може бути призначена гормональна терапія та (або) прийом альфа-адреноблокаторів:
- Гормонотерапія. Стан та функції простати знаходяться у прямій залежності від кількості андрогенів та естрогенів у чоловічому організмі. Застосування гормональних препаратів у лікуванні простатиту дозволяє змістити баланс «жіночих» та «чоловічих» гормонів у заданий бік. Оскільки такі засоби сприяють зменшенню залозистої тканини простати, можна говорити про непряму роль антиандрогенів у одужанні хворого на простатит.
- Альфа-адреноблокатори. Прийом таких засобів відноситься до методу патогенетичної терапії; метою його є полегшення загальної симптоматики запалення простати. Особливо результативне застосування альфа-адреноблокаторів при проблемах із сечовипусканням. Завдяки зняттю спазмів сфінктера, стінок сечоводу, гладкої мускулатури сечового міхура, а також передміхурової залози, запобігає застою або зворотному занедбанню секрету простати і знімається набряк із запаленого органу.
Незалежно від цілей та специфіки застосування лікарських засобів прийом будь-якого препарату повинен здійснюватися виключно за призначенням лікаря та під його контролем. Самолікування може спричинити ускладнення хвороби або зробити нерезультативною подальшу терапію в умовах клініки.
Імунокорекція - запорука успішності лікування
Весь комплекс лікувальних процедур при хронічному або гострому простатиті повинен обов'язково супроводжуватись імунокоректуючими заходами (регулярне відвідування лікаря-імунолога, нормалізація способу життя, прийом вітамінів, імуномодуляторів тощо). Високий імунний статус організму сприяє якнайшвидшому одужанню хворого або продовженню фази ремісії при хронічній формі захворювання.
Своєчасне відвідування спеціаліста у разі виникнення характерної для захворювання симптоматики, суворе дотримання лікарських рекомендацій у разі постановки діагнозу «простатит», профілактика рецидивів наявного захворювання та категорична відмова від самолікування на користь професійного втручання уролога дозволять вам уникнути тривалого лікування та небажань.